Надворі літо, сезон відпусток у найправжнісінькому розпалі. О такій чудовій порі на відпочинку так і хочеться почитати щось цікавеньке, проте водночас легке та захопливе. За всієї моєї любові до архівних документів викладені там історії, на жаль, не завжди потрапляють під описану вище категорію. Тому найоптимальнішим, на мій погляд, у такій ситуації видається читання мемуарів початку ХХ сторіччя, написаних працівниками правоохоронних органів нашого улюбленого міста, ну чи тими, хто до Харкова приїздив з метою провести розслідування. Адже окрім фактичного матеріалу ці тексти являють собою ще й чималу художню цінність. Та й емоції й почуття тих, хто їх писав, також важливі й дозволяють відчути епоху. Щиро тішить, що браку подібної літератури в наш час немає. Найбільш відомі серед закоханих у місто, про минуле якого, природно, можна говорити без кінця, мемуари уславленого майстра розшуку початку ХХ сторіччя Віталія Володимировича фон Ланге під назвою «Злочинний світ. Мої спогади про Одесу і Харків». Проте перш ніж перейти до них, давайте трохи ближче познайомимось із самим автором.
Отже, нащадок німців, що переселилися на територію Російської імперії ще за царювання імператора Павла I, Віталій фон Ланге народився 1863 року в збіднілій дворянській родині. 1879 року закінчив сьомий клас 4-ї Московської військової гімназії, після чого був зарахований самохотником (рос. вольноопределяющийся) до 13-го Стрілецького батальйону та скерований до Одеського окружного юнкерського училища. Закінчивши навчання 1881 року, фон Ланге отримав звання прапорщика і близько 6 років свого життя віддав армійській службі. Улітку 1887 року вже підпоручик Віталій фон Ланге вийшов у відставку і з 11 серпня отримав призначення околодковим наглядачем Одеської міської поліції.
Там-таки протягом кількох років він обіймав і посаду помічника начальника розшукового відділення. Саме в Одесі талант фон Ланге розквітнув на всю міць: він розкрив сотні кримінальних справ, створив розгалужені агентурну мережу в злочинному світі, склав класифікацію правопорушників, вів спеціальну картотеку злочинців-гастролерів. Отримував від керівництва, до речі, неодноразово за свою бурхливу діяльність у царині боротьби зі злочинністю різноманітні грошові премії та подяки. Вельми показово також, що у квітні 1896 року саме фон Ланге за розпорядженням міністра внутрішніх справ очолив бригаду одеських сищиків, скерованих до Москви на підсилення поліції під час коронації імператора Миколи II.
А 1902 року в Харкові нарешті було ухвалене рішення про створення розшукового відділення при поліції. Очолити його запропонували вже досить відомому помічникові начальника розшукового відділення міста Одеси, тобто Віталію Володимировичу фон Ланге.
Про цю подію газета «Південний край» 23 червня 1902 року писала таке.
«Розшукове відділення
За прикладом інших великих міст, як Київ, Одеса, і в нас у Харкові організується розшукове відділення при 6-й поліційній дільниці. Завідування цим відділенням буде доручене новопризначеному приставу фон Ланге, який приїхав уже до Харкова та заступив на посаду».
Знаходилася, до речі, 6-та поліційна дільниця на вулиці Катеринославській (наразі Полтавський Шлях) в одній будівлі з пожежною частиною. Там-таки, згідно з інформацією з довідника «Харківський календар», фон Ланге і жив. Вважається, що саме прослуживши в Харкові близько 3 років, маючи за плечима багатий досвід, Віталій Володимирович і написав книжку «Злочинний світ. Мої спогади про Одесу і Харків», яку було видано в Одесі 1906 року — якраз напередодні розквіту пінкертонівщини (тобто моди на детективи).
Сама книжка — порівняно невелика, усього 69 сторінок. У ній можна виділити дві частини, проте вельми умовні, оскільки вони перетинаються одна з одною:
- практичну — з описами кримінального світу, техніками розкриття злочинів, детальною характеристикою різних категорій злочинців тощо,
- мемуарну — що містить спогади про розкриття автором злочинів в Одесі та Харкові.
Почнемо з першої частини.
На самому початку своєї книжки автор пише:
«Маса найрізноманітніших злочинів скоюється щодня у нас в Росії, особливо в м. Одесі, куди з’їжджаються злочинці чи не з усього світу. З-поміж усіх злочинів найбільше поширені крадіжки, пограбування та шахрайства. Злочинці багатьох постраждалих, що здобували трудову копійчину “потом і кров’ю”, доводять до злиднів, віднімаючи й цуплячи все необхідне для життя, і нерідко навіть деяких із них роблять, завдяки їхньому критичному й безвихідному положенню, самих злочинцями. Багаторічна моя службова діяльність, а також любов і прихильність до справи розшуку надали мені можливість усебічно познайомитися з багатьма злочинцями різних категорій і вивчити як характер злочинців, так рівно здійснювані ними злочини, а також деякі прийоми, вживані ними при вчиненні певного роду злочинного діяння (майже кожний фах злочину вчиняється при певних умовах чи прийомах), і перш, ніж описати випадки тих масових затримань злочинців і виявлення мною вкрадених, пограбованих речей і загалом здобутих злочинами, я вважаю обов’язком познайомити своїх читачів із тією категорією злочинців, яка оперує у нас насамперед у великих містах, що провадять широку торгівлю».
Далі автор звертає увагу на те, що невдачі поліції в розшуку злочинців пояснюються такими причинами:
- нечисленністю складу розшукового відділення;
- малодосвідченістю його агентів;
- обсягом коштів, що виділяються на розшук злочинців та утримання розшукового відділення, а також убогою зарплатнею агентів;
- браком поліційних чинів (там, де є розшукове відділення), які ставилися б до справи розшуку та скоєного злочину з особливою увагою, енергією та впевненістю в розкритті злочину;
- браком чинів поліції, які знали б у своєму місті всіх осіб порочної поведінки.
Потому фон Ланге пише:
«Геть не дивно, що поліція мало звертає уваги на скоєні злочини, ставлячись до цього почасти індиферентно; я говорю про ті місцевості, де відсутнє розшукове відділення, бо вона зайнята виключно своєю прямою справою: різноманітними стягненнями, канцелярщиною, нарядами, денними та нічними чергуваннями і загалом зовнішньою частиною стосовно благочиння та спокою в місті. Ця частина службового обов’язку не дає можливості чинам зовнішньої поліції займатися розшуками, що складають дотичну частину службової діяльності».
Цікаво, що, на думку самого автора, успіх розшуку цілком залежить від досвіду розшукового агента, який мусить «бути чесним і метким — це головні риси агента; бути сміливим, завбачливим; уважно стежити за кожним порухом облич, особливо під час здійснення обшуку чи особистого огляду; детально поринати у найменшу подробицю події; дослухатися до суджень публіки, бути розважливим і суворим критиком; своїх вражень не висловлювати іншим, а якщо висловити, то в стислій формі; чужі міркування, якщо вони відповідні до обставин справи, взяти до уваги. Пильність, проникливість, а в деяких випадках удавання людини, яка нічого не знає і мало розуміє, надають іноді змогу розкрити важливі злочини. Необхідно за можливістю приховувати свій службовий стан. Агент не повинен боятися смерті чи погроз, а йти на розшук із переконанням, що його інші бояться, і в повній упевненості в успіху. Намагатися узнати в обличчя всіх осіб порочної поведінки…».
І тут фон Ланге переходить нарешті до детального опису й характеристикам різних категорій злочинців, їхніх методів і професійних таємниць, не забуваючи при цьому й наше місто.
«Так, у Харкові підкидник називається бугайником; потерпілий, коли його накривають аферисти, волає як бугай, а тому й кажуть, що гроші взято “на бугая, на підкидку”».
І саме через цю практичну частину за радянської влади книжка отримала гриф «Для службового користування». Тому лише 1997 року біографія самого Віталія фон Ланге (написана на підставі архівних матеріалів), а також фрагменти його нотаток були опубліковані у відомчій газеті МВС України «Іменем закону» видатним українським істориком кримінального розшуку і провідним науковим співробітником ДНДІ МВСУ Володимиром Миколайовичем Чисниковим.
А інший дослідник парсуни фон Ланге, Р. М. Любвін, у своїй праці «Він саджав Соньку Золоту Ручку» (опублікована 2000 року в журналі «Міліція») написав:
«…Напевно дослідники ще встановлять, яку роль відіграв Віталій Володимирович фон Ланге у становленні уславленої харківської школи криміналістики. Але те, що почала складатися вона саме при ньому, — беззаперечний факт».
Цікаво, проте, що незважаючи на те що фон Ланге жив у нашому місті кілька років, у своїй книжці він описав у Харкові лише два злочини і при цьому вкрай багато писав про свою успішну діяльність в Одесі, розкриттю злочинів у якій присвячено близько 70 % книжки. Та й згаданий В. М. Чисников у своїх чудових працях наводить вельми успішні службові показники фон Ланге. Тож тема одеських успіхів і досягнень, на відміну від харківських, більш ніж розкрита.
Конкретно про Харків фон Ланге писав у XVIII главі книжки (с. 54–57), де розповів про вельми загадковий злочин.
«Шайка отруювачів. У м. Харкові у другій половині 1902 року впродовж 3–4 місяців у місцевості, яку називають Уралом, було знайдено різночасово 5 трупів селян, особи яких не були винайдені. Причина смерті їх також не з’ясована. Лікарі, що розтинали трупи, дали висновки, що смерть настала у деяких через параліч серця чи від хвороби легень. Зовнішніх ознак насильства на тілі не було виявлено. Таке часте знаходження трупів одного класу суспільства — селян і в одній місцині викликало в мені підозру, і я дійшов висновку, що селяни, трупи яких знайдено на “Уралі”, померли не природною, а насильницькою смертю…»
Другому злочинові в нашому місті присвячено главу XIX (с. 57–58).
«Розбійники. В інспектора духовної семінарії статського радника Фоменка, що мешкає в будівлі семінарії, була скоєна крадіжка речей на суму понад 1000 карбованців. Злодії, зламавши зовнішні замки квартири, проникли всередину її, де, зламавши замки у скринях і в конторці, викрали насамперед найкращі речі та носильний одяг. Будинок, де мешкав потерпілий, знаходився в саду, огороженому високим парканом; у сусідстві цього сада розташований інший більший сад, який називають Карпівським, для народного користування…»
Звісно, ці злочини легендарним сищиком було успішно розкрито і детально описано ним же у його книжці. Тож прочитати її хоча б заради цього дійсно варто, тим більше що електронна копія видання 1906 року, так само як і перевидання 2013 року, є у відкритому доступі в мережі Інтернет.
Ну а насамкінець сьогоднішнього матеріалу дозволю собі трохи торкнутися теми того, про що фон Ланге у своїх спогадах все-таки не каже, та й одеські дослідники, які чимало посприяли популяризації образу відомого сищика, теж. Мається на увазі ще низка моментів, пов’язаних із нашим містом. Адже вся справа в тім, що окрім керівництва розшуковим відділенням у Харкові Віталій фон Ланге протягом кількох років обіймав тут ще й посаду пристава 6-ї поліційної дільниці (тобто, украй умовно кажучи нашою мовою, був начальником районного відділку поліції).
Тому у фондах ДАХО (Державного архіву Харківської області) за бажання можна виявити чимало документів, пов’язаних із діяльністю та життям фон Ланге у нашому місті, які додають подробиць до біографії уславленого сищика. Наприклад, протокол засідання комісії з питання про медично-поліційний нагляд за проституцією в Харкові від 23 жовтня 1902 року. Нібито й дрібниця, таж цікава.
А 30 травня 1903 року відомий борець зі злочинністю отримав від самого харківського поліцмейстера ось таку догану.
Пп. приставам міста Харкова
До мого відома дійшло, що деякі пп. пристави на чолі з приставом фон Ланге припустилися поширення між обивателів квитків на бенефіс антрепренера оперетки Левицького, які дії приставів сприймаю в усіх відношеннях як такі, що не відповідають їхньому службовому положенню та викликають цілком справедливі скарги утримувачів розважальних місць та різноманітні нарікання публіки. Внаслідок цього зазначену дію приставів ставлю їм на вид із попередженням, що на випадок якщо ще кимось буде допущене щось подібне, то винний у цьому буде представлений до звільнення від обійманої посади».
Повторюся: впевнений, якщо пошукати в архіві нашого міста, успішно розкритих справ виявиться значно більше за ті, про які фон Ланге написав. Тож надійде час, і ми з вами обов’язково дізнаємося набагато більше про злочинний світ міста Харкова початку ХХ сторіччя і наскільки він був описаний легендарним сищиком правдиво, а наскільки ні…
Leave A Comment