Кілька років із життя та діяльності Харківського юридичного товариства

У 1861–1863 роках під час царювання імператора Олександра II на всій території Російської імперії було проведено масштабну судову реформу. Як її результат було істотно змінено засади та процедури судочинства, судова влада повністю відокремлена від адміністративної, судове слідство відокремлено від поліційного, ставши процесуально незалежним. Також завдяки судовій реформі був змінений персонал судових установ, почалося викорінення корупції, та й кваліфікація самих судових чинів стала помітно підвищуватися. Практично одразу після проведення реформи почали створюватися юридичні товариства.

Перша подібна організація з’явилася вже 1865 року і, природно, у столиці.

А за десятиріччя, у 1875 році, 5–8 червня з ініціативи Московського юридичного товариства був організований та вельми успішно проведений перший з’їзд юристів Російської імперії,

метою якого було «обговорення питань цивільного, торговельного й кримінального права, цивільного й кримінального судочинства і тюремної справи з огляду на сприяння до одностайного розуміння й застосування законів».

У з’їзді могли взяти участь сенатори касаційних і судових департаментів урядового Сенату, обер-прокурори, судді, судові слідчі, присяжні повірені, нотаріуси, члени Академії наук, професори й викладачі юридичних наук. А всього на з’їзд практично з усіх куточків країни приїхали 228 осіб.

Тематика виступів, за якими починалися пріння, була й актуальна, і цікава. Ось лише деякі з-поміж них:

• «Про право промисловості як підставу для розрізнення прав торговельного і вексельного від цивільного»;
• «Про необхідність визначити в нашому законодавстві цивільну відповідальність за самовільне представлення драматичного твору»;
• «Про стосунок звичайного права до законодавства»;
• «З якого часу майно безвісти відсутньої особи надходить до спадкоємців її і яким порядком останні вступають у право розпорядження таким як своєю власністю?»;
• «Про доповнення нашого чинного законодавства постановою про узаконення та визнання дітей, народжених поза шлюбом»;
• «Про надання спадкоємцеві права отримувати спадок за описом і оцінкою і про відповідальність його за борги спадкодавця лише в межах вартості отриманого спадку».

До 1917 року такі масштабні юридичні форуми в Російській імперії більше не проводилися.

До кінця XIX сторіччя юридичні товариства існували вже в багатьох містах (зокрема, прикладом, і в Києві) і опікувалися розробкою теоретичних проблем, поточними питаннями законодавства, давали висновки з деяких законопроектів і навіть видавали свої вісники.

А в Харківському судовому окрузі ситуація склалася така.

Першим 1875 року на його території з’явилося Курське юридичне товариства, засноване за ініціативою колишнього прокурора місцевого окружного суду К. Д. Анциферова. Проіснувало воно, щоправда, близько 2 років, проте 1897 року було знову відкрито. До 1902 року очолював його один із видатних правників-цивілістів того часу Ігор Матвійович Тютрюмов.

Того ж 1897 року юридичне товариство виникло і в нинішньому Дніпрі, який тоді називався Катеринославом. Активну участь у діяльності цієї організації взяли багато чинів судового відомства та місцевих присяжних повірених. На засіданнях товариства читалися реферати, прикладом, на такі теми:

• «А. Ф. Коні, його погляди та значення в історії нових судових установ»;
• «До питання про аналогію між злочинцем та первісною людиною»;
• «Нова постановка питання про законне батьківство і незакононародженість»;
• «До питання про свободу волі злочинця».

А ось у великому університетському місті Харкові, де була зосереджена чимала кількість торгових, адміністративних і судових установ, а також активно проваджувалися науково-дослідні роботи в галузі права, фахового товариства юристів, на жаль, не було.

1899 року на тему товариства, яке за фактом у нашому місті було відсутнє, стався невеличкий скандал. Уся справа в тому, що на сторінках щомісячного видання «Журнал Міністерства юстиції» періодично публікувалися звіти про засідання різноманітних юридичних товариств. Проте, на відміну від щотижневої юридичної газети «Право», своїх спеціальних кореспондентів у журнала не було. Отже, матеріали доводилося позичати, і як наслідок — були вони не завжди достовірні. З цієї причини геть не дивно, що в квітневому номері журналу з’явився ось такий цікавий текст.

«Редакцією отримана така замітка, що має заголовок “Про протоколи Харківського юридичного товариства”.

У лютневій книжці “Журналу Міністерства юстиції” за поточний рік повідомляються деякі відомості про діяльність Катеринославського юридичного товариства минулого року. Ці відомості позичені з газети “Придніпровський край”, яка нібито взяла їх із річного звіту товариства за 1898 рік, проте насправді передала факти у дещо викривленому вигляді. Завдяки цьому на сторінках журналу поряд із неправильними відомостями, що стосуються виключно Катеринославського юридичного товариства, з’явилася одна звістка, яка, маючи ширший інтерес, заслуговує на спростування, а саме нібито рада цього товариства “завела діяльні стосунки з Курським і Харківським юридичними товариствами й обмінювалася з ними протоколами”.

Обмінюватися протоколами з Харківським юридичним товариством! Якою гіркою іронією лунають ці слова для харківців [Так до 1930–1940-х років називали мешканців Харкова. — Авт.], що не насмілюються і мріяти про протоколи такого товариства, саме заснування якого наразі перебуває лише на стадії добрих прагнень. Щоправда, наприкінці 1897 року виникла була в Харкові думка організувати спілкування істориків-юристів у вигляді проектованої установи юридичного відділу при місцевому історико-філологічному товаристві. Ця думка не перейшла до справи, проте сприяла з’ясуванню потреби харківських юристів загалом в організованому спілкуванні між собою, і вже у вересні минулого року місцева газета повідомила, що “питання про юридичне товариство знову постало і близьке до порушення нового клопотання”. Проте, незважаючи на сприятливі умови для виникнення й діяльності юридичного товариства в Харкові, питання про це так і заглухло.

Але може бути тепер, коли, за повідомленнями газет, організується юридичний гурток у місті Ростов-на-Дону, а в Катеринодарі 21 лютого цього року вже відбулися збори засновникыв місцевого юридичного товариства задля обговорення проекту статуту цього товариства, помилка репортера “Придніпровського краю”, що викликала на сторінках “Журналу Міністерства юстиції” згадку про результати діяльності (протоколи) Харківського юридичного товариства, знову викличе до життя питання про це товариство, нагадавши, що пора, нарешті, заснувати в Харкові юридичне товариство. Сама поява в пресі звістки про протоколи такого товариства вельми характерна. Вона свідчить, що поза Харковом не мають сумніву, що в цьому місті вже минулоріч могло діяти юридичне товариство, тоді як у Харкові ще й дотепер сумніваються щодо можливості заснувати таке товариство.

С. Рєзніков»

Проте лише 3 листопада 1900 року керуючим Міністерством народної освіти був врешті-решт затверджений статут юридичного товариства при Харківському університеті, де зазначалося, що метою товариства є розробка теоретичних та практичних питань права, а також поширення юридичних відомостей. Для досягнення зазначеної мети товариство згідно зі статутом проводить періодичні збори, видає свої протоколи, звіти й нотатки, а також юридичні дослідження і твори та має право призначати премії за них. Також згідно зі статутом товариство мало право споряджувати експедиції задля вивчення юридичних звичаїв, влаштовувати публічні лекції та збирати з’їзди юристів. Передбачалося, що мірою розвитку організація в майбутньому може розділятися на відділення: цивільного права, кримінального права, адміністративного права, звичайного права тощо. Усі члени товариства розділялись на почесних, дійсних, членів-соревнователів, членів-співпрацівників.

Стати дійсними членами могли лише особи, що провадили вчену чи практичну діяльність і робили щороку до каси товариства внесок у розмірі 5 карбованців чи ж то 100 одноразово. Усіма справами організації керувала рада, що складалася з голови, його заступника, 4 членів, скарбника і секретаря.

А 21 грудня ректор Харківського імператорського університету Герман Іванович Лагермарк відкрив перші загальні збори, на яких шляхом закритого балотування присутніми були обрані:

• головою ради — професор державного права Микола Йосипович Куплеваський;
• товаришем (заступником голови) — вже відомий нам член судової палати Ігор Матвійович Тютрюмов,

членами ради стали:

• професор поліційного права В. Ф. Левитський,
• присяжний повірений Р. І. Падеревський,
• член суду Я. М. Затворницький,
• присяжний повірений А. Ф. Данилович;
• а секретарем — приват-доцент кафедри цивільного права М. А. Гредескул.

Потому новообраний голова виголосив свою першу промову, у якій поміж іншого зазначив, що «метою прагнень будь-якого юриста, як теоретика, так і практика, має бути підтримування в житті сили закону і законного порядку разом із охороною прав особистості, і що та сама мета має бути покладена в основу діяльності Харківського юридичного товариства».

Слідом за Миколою Йосиповичем слово взяв Ігор Матвійович Тютрюмов і вельми точно відзначив, що, обравши його на посаду заступника голови, товариство тим самим висловило бажання поєднати в своїй діяльності юридичну теорію з юридичною практикою.

Після чого загальні збори обговорили низку питань і були закриті.

Незабаром відбулося перше засідання новообраної ради, ключовим рішенням якої стало влаштування на початку 1901 року урочистих зборів, які б позначили собою початок активної діяльності товариства.

Рівно за місяць, 21 січня, в університеті відбулися перші збори. Оскільки захід сприймався юристами нашого міста дуже позитивно, в організацію було обрано 82 нових дійсних члени. Усього ж на кінець січня чисельність Харківського юридичного товариства склала 120 осіб.

З нагоди початку діяльності товариства 4 лютого о 8-й годині вечора під проводом Миколи Йосиповича Куплеваського відбулося урочисте засідання. Актова зала університету була заповнена людьми. Кого там тільки не було — й купці, і дворяни, й адвокати, і харківський губернатор Тобізен, і попечитель навчального округу фон Антреп, і голова судової палати Лазаренко, і ректор університету. Загалом, зібрався увесь квіт міста. Цілком природно, що захід розпочався урочистими виступами.

Головою товариства було зачитано промову «Про завдання юридичних товариств і керівні засади їхньої діяльності».

Ігор Матвійович Тютрюмов виступив із доповіддю «Про цілі юридичних товариств і історію їхнього виникнення в Російській імперії».

Промова секретаря організації Миколи Андрійовича Гредескула називалася «Творчі завдання у сучасному цивільному праві».

Завдяки тому що на зборах було багато репортерів, мі знаємо зміст ще одного цікавого виступу.

«П. Б. Куліков звернувся до зборів із промовою “Про об’єднання в юридичному товаристві юристів усіх покликань”, у якій він, як приналежний до складу присяжної адвокатури, привітав заснування юридичного товариства в Харкові, бо воно, як давно бажане і давно очікуване, напевне буде зустрінуте з любов’ю місцевими юристами, що давно потребували юридичного товариства. Спілкування юристів у юридичному товаристві всіх покликань і станів уже само по собі складає факт великої суспільної важливості, який може сприятливо відбитися в результатах праць стосовно з’ясування правосвідомості».

Усі ці чотири промови були зустрічені гучними аплодисментами. Потому секретарем організації були зачитані численні привітальні листи та телеграми, надіслані від юридичних товариств інших міст.

Головам історико-філологічного та фізико-хімічного товариств, що прийшли на захід, також було надано слово. Коли в своїй промові видатний історик і етнограф Микола Федорович Сумцов окремо підкреслив активну участь у житті та діяльності історико-філологічного товариства професора юридичного факультету Андрія Миколайовича Стоянова, уся зала вибухнула гучними аплодисментами, що затяглися на кілька хвилин.

Уже в самому кінці, пізно вночі закриваючи урочисте засідання, голова Микола Йосипович Куплеваський зазначив, що надії, які покладаються у привітаннях на успішну діяльність товариства, накладають на організацію серйозну відповідальність за результати праці з виконання поставлених завдань. Про те, наскільки вони були виконані в подальшому і чим займалося товариство, більш ніж красномовно розповідають його звіти.

Отже, у суботу 24 лютого відбулося перше засідання. На самому початку всім присутнім на ньому юристам Ігор Матвійович Тютрюмов нагадав про те що не так давно, 19 лютого, виповнилося 40 років великому законодавчому акту — звільненню селян від кріпосної залежності. За пропозицією голови товариства Миколи Куплеваського було ухвалено надіслати телеграму історикові права С. М. Шпилевському з привітаннями на честь ювілею вченої й педагогічної діяльності. Потім професор Володимир Фавстович Левитський зробив доповідь «Деякі риси сучасного стану економічних знань», де вказав, що науки економічні та юридичні, незважаючи на їхній тісний зв’язок та близьку спорідненість, різняться між собою. Жваві дебати між членами товариства, що послідували за тим, торкалися насамперед питання відмінності юридичних і економічних наук у методах дослідження та впливу економічних наук на законодавство різних держав. Наступна доповідь торкалася куди актуальнішої та практичнішої теми, оскільки Ігор Матвійович Тютрюмов присвятив свій виступ питанню вступу Харківського юридичного товариства до російської групи [Мається на увазі Російська імперія. — Авт.] міжнародної спілки криміналістів. Доповідь була сприйнята позитивно, і рішення про вступ було прийняте. Присутнім на засіданні Миколою Андрійовичем Гредескулом була прочитана доповідь «Нова німецька книжка про юриспруденцію». Наприкінці було обрано 30 нових членів, тобто чисельність Харківського юридичного товариства до кінця першого засідання добігла 150 осіб.

Про те, які теми були цікаві юристам нашого міста, а також викликали в їхніх колах жваві дискусії, ми можемо дізнатися завдяки опублікованим у періодичній пресі звітам товариства.

Так, прикладом, на засіданнях 10–17 березня й 14 квітня було зачитано такі доповіді:

• член судової палати А. А. Левенстім: «Присяга на суді за народними уявленнями»;
• професор М. Й. Куплеваський: «Про книжку П. Казанського “До питання про устрій викладання на юридичному факультеті”»;
• присяжний стряпчий при Московському комерційному суді А. М. Краєвський: «Практичні нотатки про функції судової палати у цивільному судочинстві»;
• член Харківської судової палати І. М. Тютрюмов: «Кандидати на судові посади за проектом найвище затвердженої комісії для перегляду законоположень із судової частини».

А всього за 1901 рік було проведено 1 урочисте та 8 звичайних засідань, на яких було виголошено 5 промов і зроблено 9 наукових доповідей. Чисельність організації наприкінці року склала 170 осіб.

1902 року в Харківському юридичному товаристві сталася низка змін. Розпочалося річне засідання 10 березня з того, що голова Микола Йосипович Куплеваський «через багатоскладні обов’язки, пов’язані з призначенням його ректором університету», відмовився від своєї посади. Потім була заслухана доповідь А. А. Левенстіма «Заслання до Сибіру до й після закону 12 червня 1900 року. Після цього приват-доцентом В. М. Устиновим була виголошена велика промова, присвячена «науковому імені першої величини», відомому та шанованому за кордоном більше навіть, ніж у Російській імперії, — видатному юристу Максиму Ковалевському. Пропозицію обрати останнього в почесні члени організації було схвалено громом аплодисментів, після чого переважною кількістю голосів (33 із 35) наш видатний земляк був обраний почесним членом Харківського юридичного товариства. Присутній на засіданні приват-доцент А. Н. Фатеев виступив із подібною пропозицією і щодо відомого правознавця й одного з фундаторів конституційного права Бориса Миколайовича Чичерина. Незважаючи на те що останній не був уродженцем Слобідської України і не викладав в університеті нашого міста, більшістю голосів він також був обраний у почесні члени товариства. І лише потім було проведено вибори нового складу ради організації, за підсумками яких головою правління став Микола Андрійович Гредескул, його заступником — Август Адольфович Левенстім, а членами ревізійної комісії — В. М. Устинов, А. Н. Кривцов і Л. Я. Таубер.

Протягом 1902 року на засіданнях було зачитано такі доповіді:

• М. Г. Оршанський: «Вчення про цілі та право покарання»;
• Л. Я. Таубер: «Додаткове приватне звинувачення за проектом нової редакції Статуту кримінального судочинства»;
• В. М. Устинов: «Ідея національної держави»;
• І. М. Тютрюмов: «Родина за проектом цивільного уложення»;
• А. Н. Анциферов: «Дрібний кредит, його організація і значення в Російській імперії»;
• С. І. Гальперин: «Зауваження на першу главу проекту зобов’язувального права».

Також на засіданні 19 жовтня голова повідомив присутніх про те, що комісія зі складення проекту цивільного уложення надіслала товариству 6 примірників 2-ї та 3-ї книжки проекту, після чого було ухвалено рішення про заснування особливої комісії для обговорення цього законопроекту. Тим самим Харківське товариство вирішило зробити свій питомий внесок у справу вдосконалення державного законодавства й виконати свій суспільний обов’язок.

На початку 1903 року керівництво Харківського університету приймає рішення про асигнування юридичному товариству суми в 300 карбованців.

Як і доти, членами організації читаються доповіді на різноманітні теми, з-поміж яких варто відзначити докладну доповідь Б. В. Попова «Проблеми адвокатської моралі».

А почесними членами товариства стають, наприклад, такі відомі люди, як Анатолій Федорович Коні й князь Олександр Дмитрович Голіцин.

Як бачимо, уже в перші кілька років свого існування ця організація змогла посісти важливе місце в науковому житті як нашого міста, так і держави. А наявність у Харкові фахового товариства, що об’єднало юристів-практиків і юристів-теоретиків, сприяло їхній подальшій консолідації та плідній співпраці.